Тренінг “Комунікативна культура педагога - запорука успіху в роботі з дітьми з особлитвими потребами”
За допомогою вправ тренінгу створити умови для поглиблення знань педагогів про розвиток комунікативної культури в роботі з дітьми з особливими потребами, сприяти формуванню комунікативних здібностей, мотивацій до самовдосконалення у професійній діяльності.
Автор: Ригаль Лариса Вікторівна
Навчальний заклад: КДНЗ «Дзвіночок» м. Першотравенськ вихователь корекційної групи для дітей з особливими потребами (ЗПР)
Тема: Тренінг “Комунікативна культура педагога - запорука успіху в роботі з дітьми з особлитвими потребами”
Спрямування: для педагогів
Мета: ознайомити учасників тренінгу з сутністю та розвивальними можливостями ефективної взаємодії; розвивати комунікативні вміння за допомогою ігрових моментів навчання, що впливають на формуваннякультури спілкування, створити комфортну атмосферу, актуалізувати відчуття важливості спілкування, розуміння складності його досягнення та збереження.
Завдання: за допомогою вправ тренінгу допомогти педагогам створювати та знаходити оригінальні ідеї, розвинути нестандартне мислення, розв’язувати задачі оригінальним способом, бачити проблеми під іншим кутом та вирішувати їх унікальним способом.
Форма проведення: тренінг з виконанням практичних вправ, бесіди, спілкування.
Обладнання : плакат з правилами роботи групи; папір, олівці, фломастери, дидактичний матеріал, флипчарт.
Хід тренінгу
Привітання. Повідомлення теми, плану та правил.
Гра – розминка «Знайомство »
Мета: підготувати учасників до роботи, створити комфортну атмосферу, гарний настрій, сприяти згуртованості групи.
Хід вправ
Усі учасники тренінгу стають у коло, кожен має назвати своє ім'я і завдяки певному жесту привітатися. Перший починає гру, промовляючи слова:
Мене звати Лариса і я з вами вітаюсь ось так (показати певний жест привітання).
Наступний учасник продовжує:
Мене звати Олеся, Лариса привіталась так (повторити показаний жест), а я з вами вітаюсь ось так (показати певний жест привітання)… і т.д.
Встановлення правил групи
Учасники визначають правила, яких дотримуватимуться під час взаємодії. Кожен може запропоеувати власне правило і якщо всі інші з ним погоджуються, записати або намалювати у вигляді певного знака на аркуші. Наприклад:
Бути чесними.
Бути толерантними.
Не критикувати, а допомагати.
Один говорить – всі слухають.
Правило піднятої руки.
Бути активним і позитивним.
Вправа «Павутинка»
Мета: визначити сподівання і очікування учасників щодо тренінгу.
Хід вправи
Учасники на стікерах записують свої очікування від тренінгу. Потім, сидячи у колі, котять одне одному клубок ниток, кожен при цьому обмотує нитку навколо пальця, виголошуює свої очікування, перекочує клубок наступному учасникові. Таким чином утворюється павутинка.
Вправа «Дата народження»
Мета: ввести учасників тренінгу в тему, актуалізувати їхнє особисте розуміння того, що таке комунікативне спілкування, подати його визначення.
Хід вправи
Ведучий пропонує учасникам інструкцію щодо виконання вправи:
- перша інструкція: не промовляючи жодного слова стати в лінію по даті народження ;
- друга інструкція: перевірити чи правильно всі розмістилися по ліву руку;
- третя інструкція: переміститися другий раз, уже правильно (сусіди повинні кожен назвати дату свого народження)
Запитання для обговорення:
- чи комфортно ви себе почували не маючи інформації про учасників тренінгу?
- по яким признакам люди можуть об`єднуватись в спільноти?
- як Ви почуваєте себе зараз?
5. Вправа «Модель дитини»
Мета: актуалізувати відчуття важливості спілкування, розуміння складності його досягнення та необхідності .
Хід вправи
За допомогою гри «Твоя улюбленна квітка» ведучий поєднує учасників у дві групи. Для цього пропонується стати в коло і назвати улюбленну квітку, учасники називають по порядку квітку, а потім за їх назвою створюють групи.
Кожна з них отримує лист паперу, ножиці і завдання. Кожна з груп зображує свою модель, куди вкладає певний зміст і показує його, пояснюючи зміст, який було втілено.
Обговорення вправи. Групи порівнюють свої роботи та дають відповіді на запитання:
Які думки у вас виникли під час виконання роботи?
Як ви думаєте, що найважливіше для виконання завдання?
Потім групам пропонується пояснити , що вони зробили і дати назву своїй роботі
Обговорення вправи. Пропонується дати відповіді на такі питання:
Що ви відчували, коли створювали «Модель дитини»?
Що ви відчували, коли отримали своє завдання?
Чи зручно вам було працювати без спілкування?
У ході обговорення учасники формулюють висновок: лише від нас залежить якою буде наша взаємодія з іншими людьми - живою, яскравою, плідною чи навпаки.
Отже, робимо висновок, що спілкування між людьми має велике значення.
Вправа «Зоровий контакт»
Хід вправи
Група ділиться на 2 підгрупи за допомогою розбивки «День. Ніч»: по черзі учасники називають слова: день, ніч. Учасники розташовуються обличчям одне до одного. Кожна з груп отримує завдання:
Приклади ситуацій для спілкування:
1 – перед вами дитина, яка гірко плаче. Втіште її;
2 – перед вами малюк, який голосно сміється. Повеселіться разом з ним;
3 – перед вами дитина, яка чогось злякалася. Заспокойте її;
4 – перед вами малюк, що замкнувся в собі. «Розговоріть» його.
Учасники роблять висновок, що лише від нас залежить, якою буде взаємодія з іншими людьми.
Правила ефективної комунікації педагога з дітьми
Поважайте кожну дитину, намагайтеся зрозуміти її почуття, психічний стан, мотиви поведінки.
Створюйте у розмові з вихованцем атмосферу довіри: дивіться в очі, реагуйте на його висловлювання – схвальним кивком, підбадьорливою усмішкою, порухом брів тощо.
Постійно стежте за правильністю свого мовлення.
Частіше ставте дітям запитання, цікавтеся їхньою думкою.
Будьте коректними в міміці та жестах (не перегравайте, але й не забувайте про них).
Учіться бачити себе очима дитини.
Будьте щирими й правдивими, демонструйте непідробні інтерес та увагу до дитини.
Слухання й обговорення художнього твору
Притча від Жанни Коробкіної «Я не відповідаю на запитання, коли не хочу»
Хлопчик років шести, набігавшись, плюхнувся на одну з лавок у парку. Всім відомо, що хлопці нічого не роблять просто так. І лавку просто так не вибирають, навіть якщо дуже втомилися. Дитяче увагу було захоплено дивним дядьком з нетбуком, який ось уже кілька годин, а то й довше, не відривав очей від екрана. Втім, іноді відривав, коли закочував їх, театрально дивлячись у небо. Міміка на дядином особі змінювалася від обурення до бурхливих веселощів. Іноді його пальці друкували щось дуже швидко, іноді повільно — коли бродила по обличчю задума. Те, що відбувається навколо дядько помічати, схоже, не збирався.
Хлопчисько крутився, крутився, сопів, навіть пару раз покликав: «Дядя!» Довелося навіть смикнути дядька за рукав легкої куртки, щоб почути:
— А? Чого тобі?
Ура! Зоряний час настав!
— Дядьку, а що ти робиш?
— На коменти відповідаю. Чого тобі, питаю?
Впевненості, що дядько зрадів, у хлопчика не з'явилося.
— А хто такі коменти? — вискочив сам по собі питання.
Дядько важливо-суворим виглядом подивився на годинник, на екран, на хлопчика і поблажливо промовив:
— Цікаво? Ну, давай, розповім трохи... Розумієш, я веду в інтернеті журнал...
— Куди ведеш?
— Ну, так кажуть, коли регулярно пишеш статті і публікуєш у себе в журналі. Потім читачі на ці статті пишуть свої відгуки, які називаються коментарями. Ось на них я і відповідаю.
— А де твій журнал продається?
— Він не продається. Він в комп'ютері, в інтернеті...
— Як же його читати?
— З іншого комп'ютера, наприклад.
— А навіщо?
— Що навіщо? — не зрозумів дядько.
— Навіщо ти це все робиш?
— Ну, як навіщо... це цікаво.
— Що цікаво? — не вгамовувався хлопець.
Дядько ненадовго задумався, але надії, що приставучий малюк відчепиться, не додалося. Хлопчик терпляче чекав. І дядько заговорив:
— Розумієш, це наче інший світ. Там я можу бути таким, яким захочу. Я можу говорити, що думаю. Можу погодитися або не погодитися з опонентом. Я можу відповісти на питання і можу не відповідати, якщо не хочу. Я можу розповісти про себе і можу залишитися анонімом. Я не можу спілкуватися з тими, з ким нудно. Я можу взагалі забанити того, хто мені неприємний або засуджує мене. Можу відповісти на заклик про допомогу або пройти повз. Я можу зникнути з цього світу наскільки захочу, і з'явитися через деякий час іншим. Там я вільний!
— А чому ти не робиш цього всього?
— У сенсі?
— Ну, там робиш, а тут?
— Так ти... а... Звідки ти взагалі взявся? І де твої батьки?
Хлопчик посміхнувся і тихо промовив:
— З тобою стало нудно, і я не відповідаю на запитання, коли не хочу. Я хочу грати.
І хлопчик, так і не запитує, що таке інтернет, опонент, анонім і забанити, тут же загубився в купі веселиться дітвори.
У ході обговорення учасники формують висновок: комунікація вправляє в умінні домовлятися, переконливо доводити власну думку, толерантно сприймати позицію, що відрізняється від власної, тобто розвиває вміння співпрацювати.
Вправа «Найщасливіша мить»
Ведуча пропонує учасникам стати в коло, взятися за руки і при цьому повідомити радісні факти із сьогоднішнього тренінгу.
Не забувайте помічати красу життя і ділитися з дітьми!